Гімназія - мій дім! Моя родина!

04.12.2013 21:36

«Гімназія – мій дім! Моя родина!» – саме такі слова пролунали у актовій залі Дрогобицької гімназії тридцятого листопада. У цей день десятки першокласників, які цьогоріч вперше переступили поріг рідної альма-матер, із простих школярів перетворилися на справжніх гімназистів. Від цього моменту їхнє життя змінилося: тепер потрібно наполегливо вчитися, брати участь у шкільному житті, мати активну громадянську позицію, гідно нести звання українця, гімназиста, а значить – чесної, освіченої людини.

Мандрівка гімназійним життям розпочалася із вишиваного рушника, незмінного атрибута українців. Учні піднімалися на сцену, проходячи під рушником, символом материнської турботи і любові.

Ця мить була хвилюючою для кожного першокласника, для батьків, вчителів, адже усі розуміли, що саме тут починає свою стежину ще одна людина, тут вона формуватиметься як особистість, і через сім років жодного разу не пошкодує, що Дрогобицька гімназія була у її житті.

Школярі уважно слухали Обітницю гімназиста, а згодом одноголосно промовили: «Обіцяємо!» Це дало підстави вважати, що юні першокласники будуть дотримуватися усіх правил і вимог, зазначених у статуті гімназії.

Першокласники отримали корисні поради від випускників та директора навчального закладу, які кожному побажали успіхів у навчанні, цікавих знайомств та незабутніх вражень.

Варто зазначити, що у нашій гімназійній родині існує дуже цікава традиція. Прийшовши у перший клас, ми пишемо листи до матури. Такий лист, як світлий промінець дитинства, зігрітий щирістю дитячі мрії, очікуванням світлого майбутнього.

Тому тридцятого листопада хлопці та дівчата мали змогу відправити лист у майбутнє, створити свою крилату мрію, яка понесе їх до вершин людської досконалості.

Усміхнені обличчя, переповнені радістю серця, цікаві номери на сцені, – усього було вдосталь на гімназійному святі. Воно повільно добігало свого завершення. Та я впевнена, що ця подія залишиться у пам’яті кожного назавжди, стане початком чогось нового, досі незвіданого, але надзвичайно цікавого.

Анастасія Ковальчин,

учениця 7-В класу