Мово рідна моя, не мовчи!

13.03.2015 17:40
Рідна мово моя, поетична, пісенна, 
Пелюсткова і ніжна, як спів солов'я!
Як народу душа, щира, ніжна, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!
 
21 лютого минуло 16 років відтоді, як було проголошено Міжнародний день рідної мови. На пропозицію держав членів ЮНЕСКО Генеральна конференція організації у листопаді 1999 року проголосила Міжнародний день рідної мови, що вперше відзначили 21 лютого 2000 року. Для чого було проголошено цей день? Для того, що дуже багато мов у світі перебуває під загрозою зникнення найближчими десятиліттями. Тому й ми повинні плекати, шанувати, оберігати свою рідну українську мову.
По-справжньому весняні березневі дні зібрали шкільну родину Стебницької ЗОШ I-III ст. № 11 на чудове свято "Мово рідна моя, не мовчи!", яке підготувала учитель української мови та літератури Захарів Оксана Ярославівна разом із своїми вихованцями, учнями 7-Б класу. 
У рольовій інсценізації юні актори завели глядачів у "дрімучий ліс" суржика, діти опинилися у ньому через непослух та незнання рідної мови. Але щире бажання вибратися із "хащів" та любов до слова перемогли. 
Школярі чудово декламували вірші напам'ять, Розмаїта Д. та Машковцева Д. виконали пісні "Українська мова - мова барвінкова", "Нам потрібне мирне небо".
Ведучі свята Кравець Анастасія та Петрів Віра щоразу нагадували глядачам про милозвучність, багатство та неповторність нашої мови. Учні продекламували напам'ять вірші "Світанок", у якому всі слова починаються з букви "С", "Весна", у якому всі слова починаються з букви "В".
Що й казати, багата наша мова! Коли любиш і знаєш її - можливо усе! Можна навіть написати такі вірші, у яких вживаються тільки дієслова. 
Учасники свята відчинили кожному глядачеві віконце, у яке заглянули чарівні слова, від яких тепліє на серці, бо вони оживляють душу.
Діти зауважили, що чудовим порадником у житті кожного є прислів'я та приказки, а у журливу хвилину - загадки.
Цікавим доповненням і невід'ємною часткою свята була презентація, слайди якої линули від серця до серця, а музичний супровід вселяв спокій у душі. 
Оксана Ярославівна наголосила, що наша українська мова буде звучати солов'їним співом лише тоді, коли в Україні буде мирне небо над головою і спокій. А завершальним акордом заходу стала найпотаємніша мрія кожного українця: "Я хочу щастя, хочу миру... сьогодні, завтра і завжди!"
 
М. Грицик,
учитель української мови та літератури
Стебницької ЗОШ I-III ст. №11
 
Назад