Моя майбутня професія буде пов’язана зі знанням німецької мови

15 серпня – 15 вересня 2014 року шестеро учнів з України  за особливі досягнення у вивченні німецької мови стали лауреатами премії з ініціативи Служби Педагогічного Обміну(СПО). Серед цих учнів була учениця Дрогобицької спеціалізованої школи №2 Весела Ліліана.

Ліліана на прохання своїх ровесників поділилася враженнями про перебування за кордоном.

Щоб описати все те, що сталося зі мною за місяць перебування в Німеччині, не вистачить і тисячі слів. Хоча ще незадовго до подорожі я відчувала певні хвилювання. Виникало також багато сумнівів, чи зможу я цілий місяць говорити лише  іноземною мовою та чи не буду надто сумувати за рідними. Та коли вже першого дня я побачила десятки щирих людей з усмішкою на обличчі, зрозуміла, що хвилювання мої були марними. Як керівники команд, так і самі учасники проекту були готові до нових знайомств, цікавих пригод та незабутніх вражень. Тому проблем у спілкуванні не було. Як сказав голова СПО, «тут зібрався цілий світ», з чим неможливо було не погодитися. Адже в проекті брали участь підлітки з таких країн, як Кот-Д’Івуар, Болгарія, Уганда, Єгипет, Україна, Туркменістан, Палестина та багатьох інших.

Незважаючи на розбіжності у релігійних поглядах, традиціях та звичаях, ми дуже швидко знайшли багато спільного. А спілкуючись одне з одним, відкрили для себе нові відомості про інші країни та водночас розповіли про свою Батьківщину.

 Найбільше часу ми проводили разом зі своєю групою, яка складалася з десяти учасників та двох керівників. Уже на першій «станції» нашої подорожі по Німеччині, у місті Бонні, ми дуже звикли один до одного. А незабаром ці люди стали для мене наче рідні.

Сама програма була дуже насиченою. Протягом місяця ми побували в найбільших містах Німеччини, а саме в Берліні, Гамбурзі, Мюнхені, Кельні. У кожному місті ми проводили близько 5 днів. Винятком був лише Гамбург, де учасники зупинилися на двотижневе перебування у прийомній сім’ї. Щодня ми мали змогу насолоджуватися спогляданням різноманітних пам’яток архітектури та найвизначніших місць околиці. Це було настільки захоплююче, що ми навіть не помічали, як летить час.  Ось, наприклад, яким був один день, проведений у Мюнхені: екскурсія містом, яка охоплювала такі пам’ятки історії та культури, як Фрауенкірхе, Кенігспляц, Гофбройгаус, а після цього похід до Олімпійського парку. Того вечора ми отримали незабутні враження, адже побачили Мюнхен з Олімпійської вежі, висота якої 300 м.

Незабутньою стала для мене також екскурсія до найвищої точки Німеччини -- Цугшпітце. Пригадую, деякі учасники з Єгипту розповідали, що бачать сніг уперше в житті. Було дуже цікаво побачити їхні враження, особливо, коли ми грали в сніжки. В очах наших друзів з Африки було видно радість, незважаючи на те, що в половини не було з собою зимового одягу. Єгиптяни, що тут ще скажеш.

Дуже насичений емоціями був також час, проведений у прийомній сім’ї. Проживши разом із цими людьми два тижні під одним дахом, я наче зріднилася з ними. Особливо вразило їхнє ставлення до мене, адже вони з радістю прийняли мене в свою родину. Між нами не було мовного бар’єру, тому що це справді дуже відкриті до спілкування люди. Я ходила до школи разом зі своєю новою «сестрою», а також відвідувала додаткові уроки з дітьми нашої інтернаціональної групи. Дуже цікаво було нарешті побачити, як навчаються діти в Німеччині та як виглядають навчальні заклади. Проте найбільше мені сподобалися вихідні, проведені із сім’єю. Окрім «батьків», у мене з’явилося ще три «сестри», тому нам було дуже весело разом. Я згадую, як ми їздили в Берлін відвідати родичів, робили велотур містом, дивилися фільм увечері та як плакали всі при прощанні.

Після цього вся наша група вирушила до столиці, де ми знову зустрілися з трьома іншими командами.Всі були дуже раді побачитися, адже за цей час встигли подружитися й сумували одне за одним. П’ять днів у Берліні були неймовірно цікавими. Організатори підготували таку програму, що цей час став для нас просто незабутнім.

Найважчим для мене був від’їзд, коли потрібно було прощатися з усіма. Проте ми домовилися продовжувати спілкування в соціальних мережах і обов’язково ще зустрітися колись у майбутньому.

Коли мене запитують, яку користь мені принесла ця подорож, я не можу одразу дати чітку відповідь. Адже вона змінила мій погляд на світ і на життя в цілому. Я ознайомилася з багатьма культурами інших народів, збагатила свої знання з історії, а також знайшла багато друзів. Чи покращилося моє володіння німецькою мовою? Це, мабуть, потрібно запитати в моєї вчительки. Зате я тепер твердо знаю, що моя майбутня професія буде пов’язана зі знанням німецької мови.