Реквієм слави Небесній сотні «Вони віддали життя за Україну» у ЗОШ № 15

Уже давно не секрет, що Україна погрузла у темних болотах війни. Людське вухо почало потрохи звикати до церковних панахид за молодими хлопчаками у військовій формі.

Нікого вже не дивує посивіла з горя жінка, яка готова лихому горло перегризти аби лише син живим додому повернувся. А вулиці: вони так і наповнюються біженцями з осиротілих кутків нашої держави. Тож деколи здається, що ми проклятий Богом народ та безсилі щось змінити. Але ні! Революція Гідності довела, що Всевишній завжди над нами, а якщо поруч Він, то яка різниця хто там проти нас? Головне бути сильними та не опускати носа, адже поле бою розпростерлось не лише на східних землях, а й у наших домівках.

Коли стилет безсилий – у бій рветься стилос. Обравши собі натомість автомата слово, команда педагогів ЗОШ №15 провела грандіозну роботу на фронті патріотичного просвітництва дітей. До школи неодноразово приходили в гості солдати з АТО, які розповідали учням про події на Донбасі. Навчальний заклад був також пунктом збору теплих речей. Тут організовувалися благочинні ярмарки та писались листи для підтримки героїв. Сьогодні школа є мостиком, що з’єднує українську армію з галицькою столицею солі.

 

 

27 лютого у навчальному закладі відбулась подія, яка зупинила відлік часу – Реквієм слави Небесній сотні «Вони віддали життя за Україну». Захід був надзвичайно грандіозним, адже найменше, що, на думку учнів, могла зробити шкільна родина, – це викарбувати імена героїв для їхньої вічної пам’яті. Шкільні поминки були окутані трепетом, бо у гості завітали родичі загиблих воїнів світла. У шкільному залі висіли портрети полеглих у бою земляків зі стрічками скорботи. Атмосфера реквієму нагадувала про чорні сторінки нової та все-таки недописаної історії нашої Батьківщини.

Вечір пам’яті розпочався з хвилини мовчання, яку згодом перервали слова молитви за душі воїнів та коротке, але повчальне слово о.Юрія Завійського з Катедрального Собору Святої Трійці. Лише опісля розмови з Богом школярі перейшли до офіційної частини. Тут же не обійшлось і без музичного супроводу у виконанні талановитого учня Ігоря Левицького. У момент, коли хлопчина заспівав лемківську тужливу пісню «Плине кача по Тисині» люди, що переповнювали зал, не змогли стримати сліз. Журбу приносило також багатоголосся віршів, які невпинно народжувались на устах дітей. Не залишилися без уваги у п’ятницю і короткометражні фільми про героїв Майдану.

Щоб додати щіпку радості до події та трішки відволіктися від печалі, – дирекція школи запросила майстрів бойового гопака зі школи «Вой». Цей коротенький урок народної самооборони надзвичайно зацікавив наймолодших школярів, які не змогли всидіти на своїх місцях. У кінці слово надали Ігореві Логину, який розповів про шкільний ярмарок, на якому діти виручили три тисячі п’ятсот гривень для учасників АТО. Директор школи нагородив гостей особливими подарунками – теплими оплесками та словами підтримки, адже саме цього людська душа потребує найбільше в такий скрутний момент. Поминання завершилося акапельним співом Українського Гімну, виконання якого переплело не тільки голоси, а й душі українців, адже ми є одна велика родина.

Іларіон ПАНЬКІВ, учень 11 класу ЗОШ №15