Родина – це вся Україна

Родина – це стежина, з якої розпочинається наш рух дорогою  життя. Батьківська хата – це те місце, де нас чекають у будь-яку хвилину, де нам завжди раді. Усім найкращим, що є в нашій душі, завдячуємо їй. Сім’я – це та гавань, куди можемо прибути на короткий час і знайти розуміння, тепло, любов, увагу, турботу. Родина – це корінь життя.

            Все добро, закладене в дитинстві, проростає в юнацтві, зрілому віці.

            Тому, порадившись з батьками, вирішили провести в класі свято «Родина – це вся Україна».  Епіграф заходу:

Родина, родина – це вся Україна

з глибоким корінням, високим гіллям.

 Напередодні діти отримали завдання: вивчити свій родовід, намалювати герб родини, скласти генеалогічне дерево та коротенько описати свою сім’ю. Зібрану інформацію викласти в портфоліо.

            …Свято відбулось у гарний час – Великодні дні, коли всі піднесені, світлі урочисті. Діти запросили батьків, дідусів та бабусь. Приємно, що присутніми були брати та сестри.

            Свято не вдалося б, якби не допомога батьків. Кожна сім’я у нашому класі по своєму творча. Тому організували виставку робіт «Чим рід наш славний». Це вишивки хрестиком і бісером, вироби з паперу, картини, мальовані фарбами,вироби з кольорового паперу та модульне оригамі, випічка батьків – тістечка і пляцки. Звичайно, найбільше було нашої української вишиванки – рушники, серветки, скатертини.          

Свою любов і повагу до батьків діти висловили у малюнках «Моя сім’я» та письмових роботах «За що я люблю своїх маму і тата». Ось декілька цитат – роздумів. «Я люблю свою маму за те, що вона мене народила, за те, що піклується про мене та любить. Тата я люблю за те, що навчив їздити на велосипеді та санках, навчив вирізати з фанери, користуватися інструментами». «Моя мама багато працює, приходить з роботи втомлена і я готую їй вечерю, допомагаю прибирати в кімнаті. Моя мама дуже добра, але інколи сувора. Я люблю свого тата за те, що він завжди мене підтримує». «Я люблю свою маму за те, що у неї добре, милосердне, щире серце і вона ніколи ні на яке золото не обміняє мене. Я люблю свого тата за те, що він сильний і з ним я почуваюся у безпеці».  «Я дуже люблю своїх батьків за те, що вони подарували мені життя, виховали у теплі  та любові, допомогли стати на ноги. Я маю намір віддячити їм. Під їх пильним наглядом навчився не допускати багатьох помилок. Тому завжди прислухаюся до їх думки».        

   У ході свята діти дякували батькам за любов і ласку, тепло сердець, недоспані ночі, за все, що можна скласти в одне слово – турбота. Привітали й своїх дідусів і бабусь. Називали їх невтомними трудівниками, чудовими казкарями. Вони у нас – найкращі, найлагідніші, найкрасивіші, найніжніші та ще багато пребагато най – най – най.

Діти  разом з батьками підготували презентації своїх родин, розповіли про своїх предків, серед яких були репресовані, вояки УПА, поети і звичайні українці.  Розповіли про хобі  своїх батьків.

Кожен учень мав слово для привітання рідним. Діти співали, танцювали, виконували музичні композиції на фортепіано  та акордеоні. Були на святі свої фокусники.

Всі присутні виконали «Христос воскрес», а дітлахи з великих літер склали речення «Ми – одна сім’я».

Свято залишило теплий слід у душі кожного. Адже міцна родина – це щасливе майбутнє України. Знаючи своє «глибоке коріння», вшановуючи родину, ми виплекаємо «високе гілля», своїх дітей. А родина у нас одна, й Україна – одна. Іншого немає.

Ліля Стельмащук,

класний керівник 5-Б класу

Стебницької ЗОШ № 11