Свято гідності й патріотизму, що відлунює в серцях
26 листопада у ЗОШ №10 відбувся семінар-практикум заступників директорів міст Дрогобича та Стебника «Виховання патріота в умовах трансформації українського суспільства: проблеми, пріоритети, принципи». Читач, можливо, не надто зацікавиться такою пересічною новиною, але для усієї шкільної громади це насправді особлива подія. І навіть не тому, що діти ретельно готували заходи і виступи, і не тому, що педагоги намагалися якнайщиріше показати гостям свою щоденну рутинну роботу тут, у своїй школі, а насамперед тому, сама проблема, порушена на семінарі, дуже на часі.
Адже, як зазначила Світлана Харитонова, директор школи, слід якнайшвидше адаптувати навчальні плани та відповісти на виклики інформаційного протистояння якісно новим патріотичним вихованням в освіті. У контексті новітніх історичних вимог, що раптом постали перед країною, необхідно принципово переглянути практику традиційного патріотичного виховання в навчальному закладі, переорієнтувавши його на нові геополітичні вектори й виклики.
Слушними були й міркування завуча школи, організатора семінару Ірини Єльчанінової про те, що становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями патріотичної роботи з молоддю та модернізації виховного процесу.
На жаль, формальний розвиток системи патріотичного виховання, непрофесійність у створенні відповідник програм та проектів, власне, і призвели сьогодні до жахіття війни, свідками й учасниками якої ми є всі. «Я люблю свою Україну і хочу, щоб її любили мої учні. Щиро, жертовно, без очікувань на винагороди...», – зізналася педагог.
Згодом Олександра Мелько презентувала практичний доробок школи: історичні мандрівки, учнівські пошукові проекти, відвідини музеїв, загалом було представлено роботу шкільного методоб’єднання класних керівників, гуртків та євроклубу «Євровектор» – усе це краплини рутинної щоденної праці, які врешті перетворюються на особливо вимірюваний результат – коли відчуття патріотизму наповнює серце кожної дитини.
Програма семінару передбачала спочатку невелику теоретичну частину, а згодом – особливе дійство – майстер-клас із виготовлення оберегів. Як зворушливо учителі самостійно створювали білих янголів порятунку і миру – оберегів добра. «Господинями» цього майстер-класу були вчителі Ірина Волошанська та Галина Жубіль, яка цікаво розповідала, що у давнину мотанки виконували функцію сакральних оберегів. На думку Галини Жубіль, мотанки не ігрові ляльки, вони радше пов'язані з обрядом захисту й продовження роду, а в наші тривожні часи можуть стати своєрідним знаком духовної спільності із військовими, що стоять за незалежність. Під професійним керівництвом Ірини Волошанської із клаптиків тканини та кольорових стрічок поступово народжувалися в руках гостей янголятка-обереги, і це було дуже зворушливо.
Власне згодом заступники директорів стали глядачами прем’єрного показу шкільного театру тіней та театру на ходулях. Варто зазначити, що театр тіней у нашій школі – це своєрідна родзинка, наша візитівка. А ідейним натхненником і керівником цього шкільного аматорського театру є високодуховна і шляхетна особистість – о.Андрій. Ця людина своєю жертовною працею доводить, що дух патріотизму народжується насамперед із любові до Бога і церкви. Саме отець був і режисером звуку, світла, і головним постановником дійства, у партнерській співпраці із учнями створив міні-виставу ліричної зворушливої драми про кохання, яке було вбито війною на сході України.
Кожна така подія завжди є знаковою і для школи, і громади мікрорайону в цілому. Звісно, одна річ – прочитати інформацію про дійство в газеті чи на сайті, або навіть побачити там окремі фото, і зовсім інша – побачити усе на власні очі, відчути ту потужну енергетику, яка сходить з обличчя кожної дитини, котра долучилася до цього дійства, стала його учасником. Власне «Мистецька вітальня», організована Оленою Литвин, Романом Риб’яком, Оксаною Стахів за потужної технічної підтримки Юрія Коломійця стала чи не найбільш очікуваним святом насамперед для дітей, які, мов справжні актори, презентували гостям свою рідну школу.
«Я щасливий, що мені випала нагода бути очевидцем цього заходу, – зізнався Юрій Модрицький, завуч ЗОШ №16. – Виступ дітей справив на мене сильне враження, навіть став певним стресом, коли я відчув, що насправді я не глядач, а свідок і учасник гірких подій, відтворених на сцені. Звідси бажання бути кращим, сильнішим, благороднішим, ще більше любити свою країну, своїх учнів і ненавидіти її ворогів».
«Виступи дітей, якийсь неймовірний блиск очей, власне, й представляв патріотизм не на словах, а на ділі, зазначила учасниця семінару Галина Соневицька, заступник директора гімназії. –Маємо особливе покоління, яке формує в собі непідробний патріотизм на усвідомленні трагізму втрат, безсмертя героїв, народний надій, Небесної сотні, звитяжців АТО... На це не можна дивитися відсторонено. І, мабуть, у цьому й полягає завдання вчителя в сучасних українських реаліях – пробуджувати молодих громадян до дії, до готовності стати у вирішальну хвилину на захист рідного краю. Все це я побачила тут».
Галина Марчук, завідувач методкабінету відділу освіти теж ділилася враженнями: «Символічно, що проведення таких шкільних заходів відбувається у спільноті із церквою, і як добре, що є люди, які безкомпромісно, щиро й відверто проводять у життя принципи патріотизму, послідовно відстоюють інтереси людей, а відтак й інтереси нації. Це справжня, потужна співпраця, скерована на формування національної свідомості й патріотичного виховання молодого покоління. І те, як сьогодні ніші діти вміють і хочуть бути патріотами, вселяє все-таки (попри тяжкі народні випробування) оптимізм щодо нашого майбутнього. А тому так важливо, що роблять педагоги, ці невтомні люди для дітей, для держави, для того, аби кожен із нас усвідомив: «Ми – Україна, ми – українці».
Олександра Маркевич,
учитель ЗОШ №10
