Як тебе не любити, Києве мій…
Щорічні мандрівки Західною Україною на осінніх канікулах – одна із традицій нашого класу. Але у зв’язку з останніми подіями у нашій країні ми з класним керівником Н. Шигарєвою замислили дещо грандіозніше – поїздку в столицю України.
Ранкова столиця зустріла нас осінньою прохолодою. Під час екскурсії та при огляді київських цікавинок, творінь сучасних митців, місто каштанів здалося дещо похмурим, але рідним. Правду кажучи, гуляючи вулицями головного міста України, ви іноді не відчуваєте різниці між ним та Львовом: така ж бруківка, старі будинки, круті вулиці. Хотілося б відзначити креативність столичних художників: скульптури до мультфільмів «Жив-був Пес» та «Їжачок у тумані», «Пейзажна алея» і ще безліч дрібних шедеврів, розсипаних по всьому Києву. Ми відвідали також історичні місця, такі як Золоті ворота, Андріївський узвіз, Лису гору. Важко перерахувати старовинні будинки, пов’язані з ними легенди, пам’ятники й цікаві місця, про які ми почули від екскурсовода.
Потім ми здійснили автобусну екскурсію. Перед прибуттям на Майдан Незалежності побували у Києво-Могилянській академії, біля Андріївського, Михайлівського Золотоверхого та Софійського соборів, відвідали оглядовий майданчик Києво-Печерської лаври та проїхали трьома величезними мостами через Дніпро.
Лише під вечір дісталися до вул. Інститутської… Сумно стало на душі… Під першим деревом – меморіальна дошка Олегу Ушневичу, а ще далі − спиляні дерева, дерева, обідрані кулями, безліч імен героїв, багато квітів, свічок, пробитих кулями саморобних щитів… Йдучи червоною, политою кров’ю та побитою кулями бруківкою, відчуваєш і «погляд снайпера», і «героїзм Небесної сотні», і бачиш сльози в очах присутніх.
На телеекранах майдан значно більший, ніж насправді, кількість людей, що загинули на такій малій площі, лякає.
Ми йшли мовчки до станції метро «Хрещатик», з якої благополучно дібралися вже до залізничного вокзалу.
Не можу поручитися за всіх, але я не шкодую ані часу, ані коштів, витрачених на мандрівку до Києва! Для мене було важливим побачити величне місто, де твориться сьогоднішня історія.
Учениця 5-А класу
Дрогобицької гімназії ім. Б. Лепкого
Чупровська Віталія
