З історії рідного краю
У 2014 році учні 9-Б класу Стебницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11 Пилипів Катерина, Сизоненко Наталія, Станович Данута, Тимчишак Олег взяли участь в освітній програмі міжнародного проекту «Захист та меморіалізація місць масових поховань євреїв України періоду Другої світової війни», що здійснювався громадськими організаціями, профільними міністерствами та за фінансувався Урядом та Міністерством закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Працюючи над проектом, школярі поглибили знання з історії рідного краю, дослідили невідому їм сторінку з життя єврейської громади Дрогобича і Стебника періоду Другої світової війни, дізнались про Голокост.
Перш за все ми стали читачами бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, опрацювали науково-публіцистичну літературу та інтернет-ресурси. Організували екскурсію єврейськими місцями Дрогобича. Відвідали хоральну синагогу, синагоги на вулицях І.Мазепи, Підвалля, Т.Шевченка. Побували біля вілли нафтового магната Гартенберга, з опису якої починається повість І.Франка «Борислав сміється». Прогулялись біля маєтку лікаря Хершдерфера. В його саду росли екзотичні рослини. Далі наш маршрут проліг до місця загибелі Бруно Шульца, будинку юденрату, території гетто.
Організатори проекту запросили нас на семінари, які проводились у Києві та Львові. Ми прослухали курс лекцій. Побували на екскурсії у Бабиному Яру. Відвідали єврейські місця Львова.
Щоб дізнатися більше про долю єврейської громади Дрогобича в період Другої світової війни, ми звернулися за допомогою до п. Альфреда Шраєра. Він люб’язно погодився на зустріч з нами. Розповів, що населення Дрогобича перед війною складалося з трьох однакових етнічних груп: українці, поляки, євреї. З цього приводу Дрогобич називали «півтора міста». Коли ми слухали про жахи Голокосту від людини, яка це пережила, то здавалось, що самі потрапили у цей час.
Пан Альфред вразив нас своєю інтелігентністю, виваженістю, спокоєм, досвідом життя.
Щоб дізнатися про євреїв Стебника, ми гостювали в п. Марії Стецишин, корінної стебничанки. Перед війною їй було 10 років. Тому прізвищ не пам’ятає, але заняття, місце проживання, побут пригадує.
Звичайно, порівняно з Дрогобичем, у нашому місті євреїв було менше – до 20 сімей. В основному займались торгівлею. Їх будинки стояли вздовж дороги на Дрогобич. Але не цурались стебницькі євреї й роботи на землі, годували худобу.
Запам’ятались п. Марії слова одного єврея, звернені до її батька: «Нами розчинили, а вами, українцями, замісять». Слова були пророчими.
Частина наших євреїв-краян була знищена у Броницькому лісі, частина вивезена у табір Белжець та інші табори Європи. Небагатьом вдалося врятуватись.
Таким чином, Друга світова війна призвела до змін у складі населення Дрогобича і Стебника. Протягом 1941-1942 років внаслідок німецької окупації зникла єврейська громада. Виїхали німці і поляки. Міста стали українськими. Але, на нашу думку, втратили особливий багатонаціональний колорит.
Ось такі наші герої – п. Альфред Шраєр та п. Марія Стецишин. Зовсім різні. З різними долями, переживаннями, болями, втратами. Різні у них радощі, досягнення, праця, релігія, погляди на життя. Але є в них і спільне – досвід життя, порядність, чесність, сила духу. Найважливіше – їх об’єднує наш край, Дрогобиччина, Галичина, Україна.
У рамках проекту ми здобули нові знання, навчились використовувати різноманітні джерела інформації, аналізувати, співставляти, порівнювати факти, отримали задоволення від своєї діяльності.
Результат нашої праці - видання брошури «Єврейська громада Дрогобича і Стебника крізь призму історії Другої світової війни». Та найголовніше, що ми поспілкувались з нашими краянами – живими свідками історії.
Лілія Стельмащук,
вчитель- методист Стебницької ЗОШ І-ІІІ ступенів №11
