Синдром професійного вигорання – загрози та методи його профілактики

Якщо ми не знаходимо спокою у собі,
безнадійно його шукати будь-де.
Ларошфуко

Нещодавно у Дрогобицькій гімназії відбулось чергове засідання школи психолога. В засіданні взяли участь практичні психологи та соціальні педагоги загальноосвітніх навчальних закладів мм. Дрогобича і Стебника. Тема засідання є актуальною: «Синдром професійного вигорання – загрози та методи його профілактики».

Сучасний освітній простір вимагає від педагога високого професіоналізму. Кожний день, кожний урок, кожний захід вимагає від нього не лише знань але й  максимальної мобілізації душевних і фізичних сил.  В наш складний час – щодня струни душі педагога вібрують на межі – соціальні катаклізми в державі, перевантажені шкільні програми,  матеріальні та особистісні проблеми.

Як зберегти стабільність в емоційному стані та не в втратити свій професіоналізм і творчий потенціал? Як забезпечити психологічну «самопоміч»? Що робити, коли «сил не вистачає ні на що»? Як запобігти синдром професійного вигорання? Саме про це йшла мова під час тренінгу, який підготувала керівник методичного об’єднання практичних психологів і соціальних педагогів Свойкіна Н.Б.

Працівники психологічної служби сучасного навчального закладу покликані не лише за своїми посадовими обов’язками, але й за покликом душі, здійснювати психолого-педагогічний супровід педагога в умовах освітнього процесу. Перш, ніж надавати професійну допомогу педагогам, практичний психолог повинен добре володіти інформацією з проблеми, діагностичним інструментарієм та методами профілактики, а найголовніше  - вони мають бути готовими  активно це використовувати в своїй роботі.

Учасникам засідання було запропоновано виявити обізнаність з проблемою під час мозкового штурму. Через синтез думок педагогів було визначено основні фактори ризику, що впливають, на розвиток «синдрому професійного вигорання». В ході мозкового штурму було чітко визначено що таке «професійне вигорання», «синдром професійного вигорання»,  «стадії синдрому професійного вигорання», «група ризику синдрому професійного вигорання».

 Особливий акцент Свойкіною Н.Б. було здійснено на стадіях синдрому вигорання (у відповідності до моделі К. Маслач та С.Джексона), особливостях симптоматики професійного вигорання (психофізичних, соціально-психологічних, поведінкових).

В роботі з особистісними проблемами педагогічних працівників дуже важливо виявити та активно використовувати наявні внутрішні ресурси –
якості, що допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання. Практичні психологи були одностайними в тому, що саме це є найефективнішим у профілактичній роботі з педагогами.

В ході тренінгу практичні психологи виробили покрочно стратегію  психолого-педагогічної діяльності у профілактиці синдрому професійного вигорання:

-  Психологічна просвіта як форма ознайомлення педагогів з чинниками попередження професійного вигорання.

-  Діагностика та психологічний супровід педагога із проявами синдрому професійного вигорання

-  Інтерактивні форми роботи з педагогами (індивідуальне та групове консультування)

-  Тренінги як форма виявлення та активного використання внутрішніх ресурсів  і творчого потенціалу.

Особливо хочеться відмітити, що в роботі школи психолога завжди  сприяє адміністрація гімназії. Засідання відбувалось у комфортних умовах, було надано можливість використовувати ІКТ.

Матеріали тренінгу буде розміщено на сайті відділу освіти.

Разумна Л.М. , методист ММК