Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється, – ожива,
Як їх почує!
Т. Шевченко
Першим до нас приходить слово... З ніжною колисковою материнською піснею, тихою казкою, добром і ласкою. «Мама, тато, киця», – промовляє вперше дитина. Світ – немов казка, який пізнаємо за допомогою мови.
А що таке мова? Відомий український письменних XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє духовне життя, і свої сподівання, розум, досвід».
На тепле, щире і гостинне слово запросила нас, батьків, Ольга Миколаївна Бліхар 6 листопада у ДНЗ №35 «Колобок» міста Стебника, яка підготувала зі своїми вихованцями захід, присвячений Дню писемності та рідної мови «Мова наша солов’їна».
Наші милі, непосидючі синочки та донечки миттєво перейняли свої ролі і «перетворилися» на справжніх артистів. Із ніжних дитячих вуст полилася щира українська пісня... Вона бриніла веселим струмочком, переливалася усіма барвами.
Мелодійно, дуже майстерно і неповторно діти декламували напам’ять вірші про мову, не забули малюки і про культуру мовлення. Вони наголосили: «Словесному бур’яну немає місця у нашій дзвінкоголосій мові».
Подумки линемо у добу козаччини... Перед нами справжні запорізькі козачата «на перевалі»: мужні, сміливі, відважні. Вони продемонстрували не тільки своїми вишиванками та шароварами, а й умінням варити куліш, виконувати козацький гопак , що є гордістю своєї держави та батьків. Мабуть, свято не було б настільки красивим, якби не маленькі україночки, які завдяки наполегливій праці музичного керівника Яськів Світлани Іванівни підготували танок із рушничками, виконували пісні хором та акапельно.
Присутніх у залі огорнув вир емоцій та невимовної радості, коли діти демонстрували свої артистично-театральні здібності у сучасній постановці казки «Ріпка», гуморесок С. Руданського «Вовки» та П. Глазового «Кухлик».
Не залишилися поза увагою і батьки, які намагаються бути завжди поруч зі своїми дітьми, підтримати вихователів, подати руку допомоги у скрутний момент. Настуня зі своєю матусею виконала «Колискову», а Маркіянчик із ненькою продекламували напам’ять віршик «Чи ти гірший за котика?»
Ольга Миколаївна впродовж усього свята акцентувала увагу дітей на тому, щоб вони збагнули, якою мелодійною, солов’їною, барвінковою, калиновою є для кожного рідна мова. Вона наголосила, що любити її – обов'язок кожного справжнього українця.
Гарним настроєм, духом глибокого патріотизму сповнилися серця і учасників дійства, і глядачів. Ми, батьки, радіємо, що народили таких талановитих дітей та пишаємося доброю, талановитою, креативною вихователькою, Ольгою Миколаївною, яка щоденно засіває у дитячі серденька зерно Добре, Вічне, Розумне.
М. Грицик, учитель української мови та літератури
Стебницької ЗОШ I-III ступенів №11